Псалми

Псалом 105

1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!

2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?

3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!

4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,

5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!

6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.

8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—

11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.

13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,

14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,

18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.

19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,

21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.

23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!

30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,

31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,

33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.

34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —

35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.

36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.

37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,

38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,

39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.

40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,

45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

Der Psalter

Psalm 105

1 Danket3034 dem HErrn3068 und prediget7121 seinen Namen8034; verkündiget sein3045 Tun5949 unter den Völkern5971;

2 singet7891 von ihm und lobet2167 ihn; redet7878 von allen seinen Wundern6381;

3 rühmet1984 seinen heiligen6944 Namen8034; es freue sich8055 das Herz3820 derer, die den HErrn3068 suchen1245!

4 Fraget1875 nach dem HErrn3068 und nach seiner Macht5797; suchet1245 sein Antlitz6440 allewege8548!

5 Gedenket2142 seiner Wunderwerke, die er getan6213 hat4941, seiner Wunder6381 und seines Worts,

6 ihr, der Same2233 Abrahams85, seines Knechts5650, ihr Kinder1121 Jakobs3290, seine Auserwählten972!

7 Er ist der HErr3068, unser GOtt430; er richtet4941 in aller Welt776.

8 Er gedenket2142 ewiglich5769 an seinen Bund1285, des Worts, das1697 er verheißen hat6680 auf viel tausend505 für1755 und für

9 den er gemacht3772 hat mit Abraham85, und des Eides7621 mit Isaak3446,

10 und5975 stellete dasselbige Jakob3290 zu einem Recht2706 und Israel3478 zum ewigen5769 Bunde1285

11 und sprach559: Dir will ich das Land776 Kanaan3667 geben5414, das Los2256 eures Erbes5159,

12 da sie wenig4962 und geringe waren4592 und Fremdlinge1481 drinnen.

13 Und sie zogen1980 von Volk1471 zu Volk5971, von einem Königreiche4467 zum andern312 Volk.

14 Er ließ3240 keinen Menschen120 ihnen Schaden tun6231 und strafte3198 Könige4428 um ihretwillen.

15 Tastet5060 meine Gesalbten4899 nicht7489 an und tut meinen Propheten5030 kein Leid!

16 Und er7121 ließ eine Teurung ins Land776 kommen und entzog7665 allen Vorrat4294 des Brots3899.

17 Er sandte7971 einen Mann376 vor6440 ihnen hin; Joseph3130 ward zum Knechte5650 verkauft4376.

18 Sie zwangen6031 seine Füße7272 im Stock3525, sein935 Leib5315 mußte in Eisen1270 liegen,

19 bis daß sein Wort1697 kam935 und6256 die Rede565 des Herrn3068 ihn durchläuterte6884.

20 Da sandte der König4428 hin und ließ7971 ihn losgeben5425, der Herr4910 über Völker5971 hieß ihn auslassen.

21 Er setzte7760 ihn zum Herrn113 über sein4910 Haus1004, zum Herrscher über alle seine Güter7075,

22 daß er seine Fürsten8269 unterweisete nach seiner Weise5315 und seine Ältesten2205 Weisheit lehrete.

23 Und Israel3478 zog nach Ägypten4714, und Jakob3290 ward ein935 Fremdling1481 im Lande776 Hams2526.

24 Und er ließ sein Volk5971 sehr3966 wachsen6509 und machte sie mächtiger6105 denn ihre Feinde6862.

25 Er verkehrete jener Herz3820, daß sie seinem Volk5971 gram wurden8130 und dachten seine Knechte5650 mit List zu dämpfen5230.

26 Er sandte7971 seinen Knecht5650 Mose4872, Aaron175, den er hatte977 erwählet.

27 Dieselben taten seine Zeichen unter ihnen1697 und7760 seine Wunder4159 im Lande776 Hams2526.

28 Er ließ7971 Finsternis2821 kommen und machte es finster2822; und waren nicht ungehorsam4784 seinen Worten1697.

29 Er verwandelte2015 ihre Wasser4325 in Blut1818 und tötete4191 ihre Fische1710.

30 Ihr Land776 wimmelte8317 Kröten heraus in den Kammern2315 ihrer Könige4428.

31 Er sprach559, da kam935 Ungeziefer6157, Läuse, in allen ihren Grenzen1366.

32 Er gab5414 ihnen Hagel1259 zum Regen1653, Feuerflammen3852 in ihrem Lande776;

33 und schlug5221 ihre Weinstöcke1612 und Feigenbäume8384 und zerbrach7665 die Bäume6086 in ihren Grenzen1366.

34 Er sprach559, da kamen935 Heuschrecken697 und Käfer3218 ohne Zahl4557.

35 Und sie fraßen398 alles Gras6212 in ihrem Lande776 und fraßen398 die Früchte6529 auf ihrem Felde127.

36 Und776 schlug5221 alle Erstgeburt1060 in Ägypten, alle ihre ersten7225 Erben.

37 Und führete sie aus3318 mit Silber3701 und Golde2091; und war kein Gebrechlicher3782 unter ihren Stämmen7626.

38 Ägypten4714 ward froh8055, daß sie auszogen3318; denn ihre Furcht6343 war auf sie gefallen5307.

39 Er breitete6566 eine Wolke6051 aus zur Decke4539 und ein Feuer784 des Nachts3915 zu leuchten215.

40 Sie baten7592, da ließ er3899 Wachteln7958 kommen935; und er sättigte7646 sie mit Himmelbrot.

41 Er2100 öffnete6605 den Felsen6697, da flossen Wasser4325 aus, daß Bäche5104 liefen1980 in der dürren Wüste6723.

42 Denn er gedachte2142 an sein heiliges6944 Wort1697, Abraham85, seinem Knechte5650, geredet.

43 Also führete er sein Volk5971 aus3318 mit Freuden7440 und seine Auserwählten972 mit Wonne8342

44 und3423 gab5414 ihnen die Länder776 der Heiden1471, daß sie die Güter5999 der Völker3816 einnahmen

45 auf daß sie1984 halten5341 sollten seine Rechte und3050 seine Gesetze2706 bewahren8104. Halleluja!

46

47

48

Псалми

Псалом 105

Der Psalter

Psalm 105

1 Алілу́я! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосе́рдя!

1 Danket3034 dem HErrn3068 und prediget7121 seinen Namen8034; verkündiget sein3045 Tun5949 unter den Völkern5971;

2 Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?

2 singet7891 von ihm und lobet2167 ihn; redet7878 von allen seinen Wundern6381;

3 Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!

3 rühmet1984 seinen heiligen6944 Namen8034; es freue sich8055 das Herz3820 derer, die den HErrn3068 suchen1245!

4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,

4 Fraget1875 nach dem HErrn3068 und nach seiner Macht5797; suchet1245 sein Antlitz6440 allewege8548!

5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!

5 Gedenket2142 seiner Wunderwerke, die er getan6213 hat4941, seiner Wunder6381 und seines Worts,

6 Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

6 ihr, der Same2233 Abrahams85, seines Knechts5650, ihr Kinder1121 Jakobs3290, seine Auserwählten972!

7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.

7 Er ist der HErr3068, unser GOtt430; er richtet4941 in aller Welt776.

8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.

8 Er gedenket2142 ewiglich5769 an seinen Bund1285, des Worts, das1697 er verheißen hat6680 auf viel tausend505 für1755 und für

9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!

9 den er gemacht3772 hat mit Abraham85, und des Eides7621 mit Isaak3446,

10 І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—

10 und5975 stellete dasselbige Jakob3290 zu einem Recht2706 und Israel3478 zum ewigen5769 Bunde1285

11 і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!

11 und sprach559: Dir will ich das Land776 Kanaan3667 geben5414, das Los2256 eures Erbes5159,

12 Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.

12 da sie wenig4962 und geringe waren4592 und Fremdlinge1481 drinnen.

13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,

13 Und sie zogen1980 von Volk1471 zu Volk5971, von einem Königreiche4467 zum andern312 Volk.

14 і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,

14 Er ließ3240 keinen Menschen120 ihnen Schaden tun6231 und strafte3198 Könige4428 um ihretwillen.

15 і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.

15 Tastet5060 meine Gesalbten4899 nicht7489 an und tut meinen Propheten5030 kein Leid!

16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.

16 Und er7121 ließ eine Teurung ins Land776 kommen und entzog7665 allen Vorrat4294 des Brots3899.

17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,

17 Er sandte7971 einen Mann376 vor6440 ihnen hin; Joseph3130 ward zum Knechte5650 verkauft4376.

18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.

18 Sie zwangen6031 seine Füße7272 im Stock3525, sein935 Leib5315 mußte in Eisen1270 liegen,

19 Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —

19 bis daß sein Wort1697 kam935 und6256 die Rede565 des Herrn3068 ihn durchläuterte6884.

20 і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,

20 Da sandte der König4428 hin und ließ7971 ihn losgeben5425, der Herr4910 über Völker5971 hieß ihn auslassen.

21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

21 Er setzte7760 ihn zum Herrn113 über sein4910 Haus1004, zum Herrscher über alle seine Güter7075,

22 у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.

22 daß er seine Fürsten8269 unterweisete nach seiner Weise5315 und seine Ältesten2205 Weisheit lehrete.

23 І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

23 Und Israel3478 zog nach Ägypten4714, und Jakob3290 ward ein935 Fremdling1481 im Lande776 Hams2526.

24 Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,

24 Und er ließ sein Volk5971 sehr3966 wachsen6509 und machte sie mächtiger6105 denn ihre Feinde6862.

25 і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

25 Er verkehrete jener Herz3820, daß sie seinem Volk5971 gram wurden8130 und dachten seine Knechte5650 mit List zu dämpfen5230.

26 І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,

26 Er sandte7971 seinen Knecht5650 Mose4872, Aaron175, den er hatte977 erwählet.

27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!

27 Dieselben taten seine Zeichen unter ihnen1697 und7760 seine Wunder4159 im Lande776 Hams2526.

28 І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,

28 Er ließ7971 Finsternis2821 kommen und machte es finster2822; und waren nicht ungehorsam4784 seinen Worten1697.

29 і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!

29 Er verwandelte2015 ihre Wasser4325 in Blut1818 und tötete4191 ihre Fische1710.

30 І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,

30 Ihr Land776 wimmelte8317 Kröten heraus in den Kammern2315 ihrer Könige4428.

31 і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

31 Er sprach559, da kam935 Ungeziefer6157, Läuse, in allen ihren Grenzen1366.

32 І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,

32 Er gab5414 ihnen Hagel1259 zum Regen1653, Feuerflammen3852 in ihrem Lande776;

33 бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.

33 und schlug5221 ihre Weinstöcke1612 und Feigenbäume8384 und zerbrach7665 die Bäume6086 in ihren Grenzen1366.

34 Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —

34 Er sprach559, da kamen935 Heuschrecken697 und Käfer3218 ohne Zahl4557.

35 і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.

35 Und sie fraßen398 alles Gras6212 in ihrem Lande776 und fraßen398 die Früchte6529 auf ihrem Felde127.

36 І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.

36 Und776 schlug5221 alle Erstgeburt1060 in Ägypten, alle ihre ersten7225 Erben.

37 І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,

37 Und führete sie aus3318 mit Silber3701 und Golde2091; und war kein Gebrechlicher3782 unter ihren Stämmen7626.

38 — і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,

38 Ägypten4714 ward froh8055, daß sie auszogen3318; denn ihre Furcht6343 war auf sie gefallen5307.

39 і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.

39 Er breitete6566 eine Wolke6051 aus zur Decke4539 und ein Feuer784 des Nachts3915 zu leuchten215.

40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,

40 Sie baten7592, da ließ er3899 Wachteln7958 kommen935; und er sättigte7646 sie mit Himmelbrot.

41 і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,

41 Er2100 öffnete6605 den Felsen6697, da flossen Wasser4325 aus, daß Bäche5104 liefen1980 in der dürren Wüste6723.

42 і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.

42 Denn er gedachte2142 an sein heiliges6944 Wort1697, Abraham85, seinem Knechte5650, geredet.

43 Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!

43 Also führete er sein Volk5971 aus3318 mit Freuden7440 und seine Auserwählten972 mit Wonne8342

44 Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,

44 und3423 gab5414 ihnen die Länder776 der Heiden1471, daß sie die Güter5999 der Völker3816 einnahmen

45 і Він пригадав їм Свого за повіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,

45 auf daß sie1984 halten5341 sollten seine Rechte und3050 seine Gesetze2706 bewahren8104. Halleluja!

46 і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!

46

47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!

47

48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!

48