ПсалмиПсалом 44 |
|
1 |
|
2 Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця! |
|
3 Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе. |
|
4 Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́, |
|
5 і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́! |
|
6 Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів. |
|
7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́. |
|
8 Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх. |
|
9 Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли. |
|
10 Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті. |
|
11 Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, — і забудь свій наро́д і дім батька свого́! |
|
12 А Цар буде жадати твоєї краси́, бо Він — твій Госпо́дь, а ти до землі Йому кланяйся. |
|
13 А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду. |
|
14 Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом. |
|
15 У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені. |
|
16 Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть. |
|
17 Замість батькі́в Твоїх бу́дуть сини́ Твої, — їх по ці́лій землі Ти поставиш воло́дарями. |
|
18 Я буду Ім'я́ Твоє зга́дувати по всіх поколіннях, тому́ то наро́ди по вічні віки Тебе сла́вити будуть! |
PsalmsPsalm 44 |
|
1 WE have heard with our ears, O God, our fathers have told us what work thou hast wrought in their days, in the times of old; |
|
2 How thou didst destroy the Gentiles with thy hand, and established thy people; how thou didst vex the kingdoms, and strengthened thy people. |
|
3 For they inherited not the land by their sword, neither did their own arm save them; but thy right hand and thine arm and the light of thy countenance, because thou wast pleased with them. |
|
4 Thou art my King, O God; for thou commandest deliverances for Jacob. |
|
5 Through thee will we pierce our enemies; through thy name will we tread them under that hate us. |
|
6 For we trust not in our bows; neither on our armour to save us. |
|
7 But thou hast saved us from those who hate us, and hast put to shame our enemies. |
|
8 We glorify thee, O God, all the day long, and praise thy name for ever. |
|
9 But now thou hast forsaken us and put us to shame, and goest not forth with our armies: |
|
10 But thou makest us to be defeated; and our enemies have plundered us. |
|
11 Thou hast sold us like sheep appointed for meat; and hast scattered us among the Gentiles. |
|
12 Thou hast sold thy people as a bargain, and dost not profit by their exchange. |
|
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us. |
|
14 Thou makest us a byword among the Gentiles, a shaking of the head among the nations. |
|
15 All the day long my disgrace is before me, and the shame of my face has covered me, |
|
16 Because of the voice of him who reproaches and blasphemes; and because of the enemy that avenges. |
|
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant. |
|
18 We have not turned back, neither have we swerved our steps from thy way; |
ПсалмиПсалом 44 |
PsalmsPsalm 44 |
|
1 |
1 WE have heard with our ears, O God, our fathers have told us what work thou hast wrought in their days, in the times of old; |
|
2 Моє серце брини́ть добрим словом, проказую я: Для Царя мої тво́ри, мій язик — мов перо скоропи́сця! |
2 How thou didst destroy the Gentiles with thy hand, and established thy people; how thou didst vex the kingdoms, and strengthened thy people. |
|
3 Ти кращий від лю́дських синів, в Твоїх устах розлита краса́ та добро́, тому благослови́в Бог навіки Тебе. |
3 For they inherited not the land by their sword, neither did their own arm save them; but thy right hand and thine arm and the light of thy countenance, because thou wast pleased with them. |
|
4 Прив'яжи до стегна́ Свого, Сильний, Свого меча, красу́ Свою́ та вели́чність Свою́, |
4 Thou art my King, O God; for thou commandest deliverances for Jacob. |
|
5 і в вели́чності Своїй сідай, та й ве́рхи помчися за справи правди, і ла́гідности та справедливости, — і на́вчить Тебе страшних чинів прави́ця Твоя́! |
5 Through thee will we pierce our enemies; through thy name will we tread them under that hate us. |
|
6 Твої стрі́ли наго́стрені, — а від них під Тобою наро́ди попа́дають, — у серце Царськи́х ворогів. |
6 For we trust not in our bows; neither on our armour to save us. |
|
7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки́, берло правди — берло Царства Твого́. |
7 But thou hast saved us from those who hate us, and hast put to shame our enemies. |
|
8 Ти полюбив справедливість, а беззако́ння знена́видів, тому́ намасти́в Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх. |
8 We glorify thee, O God, all the day long, and praise thy name for ever. |
|
9 Ми́ро, ало́е й кассі́я — всі ша́ти Твої, а з палат із слоно́вої кости — струни Тебе звесели́ли. |
9 But now thou hast forsaken us and put us to shame, and goest not forth with our armies: |
|
10 Серед ска́рбів Твоїх — царські до́чки, по правиці Твоїй стала цариця в офі́рському щирому золоті. |
10 But thou makest us to be defeated; and our enemies have plundered us. |
|
11 Слухай, до́чко, й побач, і нахили своє ухо, — і забудь свій наро́д і дім батька свого́! |
11 Thou hast sold us like sheep appointed for meat; and hast scattered us among the Gentiles. |
|
12 А Цар буде жадати твоєї краси́, бо Він — твій Госпо́дь, а ти до землі Йому кланяйся. |
12 Thou hast sold thy people as a bargain, and dost not profit by their exchange. |
|
13 А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду. |
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a scorn and a derision to them that are round about us. |
|
14 Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом. |
14 Thou makest us a byword among the Gentiles, a shaking of the head among the nations. |
|
15 У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені. |
15 All the day long my disgrace is before me, and the shame of my face has covered me, |
|
16 Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть. |
16 Because of the voice of him who reproaches and blasphemes; and because of the enemy that avenges. |
|
17 Замість батькі́в Твоїх бу́дуть сини́ Твої, — їх по ці́лій землі Ти поставиш воло́дарями. |
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely in thy covenant. |
|
18 Я буду Ім'я́ Твоє зга́дувати по всіх поколіннях, тому́ то наро́ди по вічні віки Тебе сла́вити будуть! |
18 We have not turned back, neither have we swerved our steps from thy way; |