Псалми

Псалом 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Псалтырь

Псалом 2

1 К чему это неистовство народов и эти тщетные замыслы язычников?

2 Цари земли к сраженью готовятся, и правители сговариваются против ГОСПОДА и Помазанника Его.

3 «Разорвем путы их, — говорят они, — сбросим с себя их оковы».

4 Восседающий в небе на престоле посмеется над ними, выставит на посмешище их Господь.

5 Скажет Он им во гневе Своем, пылающей яростью Своей их устрашая:

6 «Совершил Я уже посвящение Царя Моего на святой горе Моей, на Сионе».

7 О воле ГОСПОДА возвещать Я стану! Он сказал Мне: «Ты Сын Мой, Я ныне Отцом Твоим стал.

8 Проси у Меня, и дам Я в наследие народы Тебе и землю от края до края Тебе во владение.

9 Жезлом железным поразишь нечестивых и, словно посуду из глины, их разобьешь».

10 Будьте ж мудры, цари, и опомнитесь, судьи земли!

11 Пред ГОСПОДОМ благоговея, служите Ему и в волнении трепетном радуйтесь.

12 Сына почтите, дабы не вызвать вам гнева Его и не погибнуть на вашем пути: в одно мгновенье гнев Его воспылать может. Благо всем, кто находит прибежище в Нем!

Псалми

Псалом 2

Псалтырь

Псалом 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

1 К чему это неистовство народов и эти тщетные замыслы язычников?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

2 Цари земли к сраженью готовятся, и правители сговариваются против ГОСПОДА и Помазанника Его.

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

3 «Разорвем путы их, — говорят они, — сбросим с себя их оковы».

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

4 Восседающий в небе на престоле посмеется над ними, выставит на посмешище их Господь.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

5 Скажет Он им во гневе Своем, пылающей яростью Своей их устрашая:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

6 «Совершил Я уже посвящение Царя Моего на святой горе Моей, на Сионе».

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

7 О воле ГОСПОДА возвещать Я стану! Он сказал Мне: «Ты Сын Мой, Я ныне Отцом Твоим стал.

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

8 Проси у Меня, и дам Я в наследие народы Тебе и землю от края до края Тебе во владение.

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

9 Жезлом железным поразишь нечестивых и, словно посуду из глины, их разобьешь».

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

10 Будьте ж мудры, цари, и опомнитесь, судьи земли!

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

11 Пред ГОСПОДОМ благоговея, служите Ему и в волнении трепетном радуйтесь.

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

12 Сына почтите, дабы не вызвать вам гнева Его и не погибнуть на вашем пути: в одно мгновенье гнев Его воспылать может. Благо всем, кто находит прибежище в Нем!