ЕкклезiястРозділ 10 |
|
1 |
|
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч. |
|
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний. |
|
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин. |
|
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря: |
|
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́! |
|
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби. |
|
8 |
|
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними. |
|
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому! |
|
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний. |
|
12 |
|
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство. |
|
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? |
|
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста. |
|
16 |
|
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці! |
|
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах. |
|
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати. |
|
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє. |
Книга Екклесиаста, или ПроповедникаГлава 10 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
ЕкклезiястРозділ 10 |
Книга Екклесиаста, или ПроповедникаГлава 10 |
|
1 |
1 |
|
2 Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч. |
2 |
|
3 Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний. |
3 |
|
4 Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин. |
4 |
|
5 Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря: |
5 |
|
6 на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́! |
6 |
|
7 Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби. |
7 |
|
8 |
8 |
|
9 Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними. |
9 |
|
10 Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому! |
10 |
|
11 Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний. |
11 |
|
12 |
12 |
|
13 поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство. |
13 |
|
14 Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому? |
14 |
|
15 Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста. |
15 |
|
16 |
16 |
|
17 Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці! |
17 |
|
18 Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах. |
18 |
|
19 Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати. |
19 |
|
20 Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє. |
20 |