1 І були скі́нчені небо й земля, і все во́їнство[9] їхнє.

2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив[10] у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.

3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог створив небо і землю.

5 І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Госпо́дь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

6 І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.

7 І створив[11] Господь Бог люди́ну з пороху зе́много. І дихання[12] життя вдихнув у ніздрі її, — і стала люди́на живою душею.

8 І насадив Господь Бог рай[13] ув Едені[14] на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

9 І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево пізна́ння добра і зла.

10 І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма́ початками.

11 Імення одному Пішон, — оточує він усю землю Хавіла, де є золото.

12 А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.

13 Ім'я́ ж другої річки Ґіхон, — вона оточує ввесь край Етіопії.[15]

14 А ім'я річки третьої — Тигр, — вона протікає на сході Ашшуру.[16] А річка четверта — вона Ефрат.

15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському ра́ї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.

16 І наказав Господь Бог Адамові,[17] кажучи: „Із кожного дерева в раю́ ти можеш їсти.

17 Але з дерева знання́ добра й зла — не їж від нього, бо в день їди́ твоєї від нього ти напевно помреш!“

18 І сказав Господь Бог: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього“.

19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину́, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити,[18] як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі — воно ймення йому.

20 І назвав Ада́м імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.

22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.

23 І промовив Адам: „Оце́ тепе́р вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою[19] буде зватися, бо взята вона з чоловіка.

24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом“.

25 І були вони на́гі обоє, Адам та жінка його, і вони не соро́мились.