Псалми

Псалом 89

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!

2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!

Псалтирь

Псалом 89

1 Молитва Моисея, человека Божьего.

2 Владыка, Ты — наше прибежище из поколения в поколение.

3 Прежде чем родились горы и Ты образовал землю и вселенную, от века и до века Ты — Бог.

4 Ты возвращаешь человека в тление и говоришь: «Вернитесь, сыны человеческие».

5 Тысяча лет в глазах Твоих, как день вчерашний, что минул, как стража в ночи.

6 Как наводнением уносишь людей; они проходят, как сон. Они — как трава, что утром взошла: утром она цветет и зеленеет, а вечером вянет и засыхает.

7 Мы исчезаем от Твоего гнева, мы в смятении от Твоей ярости.

8 Ты поставил наши беззакония перед Собой и наши тайные грехи — перед светом Своего лица.

9 Наши дни проходят в Твоем гневе; мы завершаем свои годы со стоном.

10 Наших дней — лет семьдесят, а для более сильных — восемьдесят, и большая часть их — беда и несчастье; они проходят быстро, и мы улетаем.

11 Кто познал силу Твоего гнева? Ярость Твоя столь же велика, сколь велик страх перед Тобой.

12 Научи нас вести счет нашим дням, чтобы мы обрели сердце мудрое.

13 Возвратись, Господи! Как долго это будет длиться? Сжалься над Своими рабами!

14 Насыщай нас по утрам милостью Своей, чтобы мы радовались и веселились все наши дни.

15 Возвесели нас за дни, когда Ты наказывал нас, и за годы, в которые мы испытывали бедствие.

16 Да откроется взору рабов Твоих дело Твое, и слава Твоя — их детям.

17 И да пребудет на нас благоволение Владыки, нашего Бога. Укрепи дело наших рук для нас, укрепи дело наших рук.

Псалми

Псалом 89

Псалтирь

Псалом 89

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!

1 Молитва Моисея, человека Божьего.

2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

2 Владыка, Ты — наше прибежище из поколения в поколение.

3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

3 Прежде чем родились горы и Ты образовал землю и вселенную, от века и до века Ты — Бог.

4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

4 Ты возвращаешь человека в тление и говоришь: «Вернитесь, сыны человеческие».

5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

5 Тысяча лет в глазах Твоих, как день вчерашний, что минул, как стража в ночи.

6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

6 Как наводнением уносишь людей; они проходят, как сон. Они — как трава, что утром взошла: утром она цветет и зеленеет, а вечером вянет и засыхает.

7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

7 Мы исчезаем от Твоего гнева, мы в смятении от Твоей ярости.

8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

8 Ты поставил наши беззакония перед Собой и наши тайные грехи — перед светом Своего лица.

9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

9 Наши дни проходят в Твоем гневе; мы завершаем свои годы со стоном.

10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

10 Наших дней — лет семьдесят, а для более сильных — восемьдесят, и большая часть их — беда и несчастье; они проходят быстро, и мы улетаем.

11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

11 Кто познал силу Твоего гнева? Ярость Твоя столь же велика, сколь велик страх перед Тобой.

12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

12 Научи нас вести счет нашим дням, чтобы мы обрели сердце мудрое.

13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

13 Возвратись, Господи! Как долго это будет длиться? Сжалься над Своими рабами!

14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

14 Насыщай нас по утрам милостью Своей, чтобы мы радовались и веселились все наши дни.

15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

15 Возвесели нас за дни, когда Ты наказывал нас, и за годы, в которые мы испытывали бедствие.

16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

16 Да откроется взору рабов Твоих дело Твое, и слава Твоя — их детям.

17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!

17 И да пребудет на нас благоволение Владыки, нашего Бога. Укрепи дело наших рук для нас, укрепи дело наших рук.