PsalmsPsalm 38 |
|
1 O LORD, rebuke me not in thy wrath; neither chasten me in the heat of thine anger. |
|
2 For thine arrows stick fast in me, and thy hand rests heavily upon me. |
|
3 There is no peace in my flesh because of thine anger; neither is there any rest in my bones because of my sins. |
|
4 For mine iniquities are gone over my head; as a great burden they are too heavy for me. |
|
5 My wounds are loathsome and corrupt because of my foolishness. |
|
6 I am greatly troubled; all the day long I walk sadly. |
|
7 My loins are filled with trembling, and there is no peace in my body. |
|
8 I am feeble and miserable; I have groaned because of the despair of my heart. |
|
9 O LORD, all my desire is before thee; and my groaning is not hidden from thee. |
|
10 My heart is broken, my strength hath failed me; as for the light of mine eyes, it also is gone from me. |
|
11 My neighbors and my friends stood aside from my grief; and my kinsmen stood off. |
|
12 They also that seek after my life and wish me evil lay hold on me and speak mischievous things and imagine deceits all the day long. |
|
13 But I, as a deaf man, heard not; and I was as a dumb man that opens not his mouth. |
|
14 Thus I was as a man that hears not, and in whose mouth is no reproof. |
|
15 For in thee, O LORD, do I hope; thou wilt answer me, O LORD my God. |
|
16 Because I said, Hear me, lest they rejoice over me; they scoff at me when my feet waver. |
|
17 I am prepared to suffer, and my sorrow is continually with me. |
|
18 I will declare mine iniquity to thee; I will purify myself of my sins. |
|
19 But mine enemies are strong and alert; and they that hate me wrongfully are multiplied. |
|
20 They reward me evil for good; they reproach me because I seek after good things. |
|
21 Forsake me not, O LORD; O my God, be not far from me. |
|
22 Abide to help me and save me. |
ПсалмиПсалом 38 |
|
1 |
|
2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний. |
|
3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений. |
|
4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м: |
|
5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“ |
|
6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла. |
|
7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте! |
|
8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона! |
|
9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного! |
|
10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, — |
|
11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь. |
|
12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла. |
|
13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі! |
|
14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене! |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
PsalmsPsalm 38 |
ПсалмиПсалом 38 |
|
1 O LORD, rebuke me not in thy wrath; neither chasten me in the heat of thine anger. |
1 |
|
2 For thine arrows stick fast in me, and thy hand rests heavily upon me. |
2 Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний. |
|
3 There is no peace in my flesh because of thine anger; neither is there any rest in my bones because of my sins. |
3 Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений. |
|
4 For mine iniquities are gone over my head; as a great burden they are too heavy for me. |
4 Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м: |
|
5 My wounds are loathsome and corrupt because of my foolishness. |
5 „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“ |
|
6 I am greatly troubled; all the day long I walk sadly. |
6 Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла. |
|
7 My loins are filled with trembling, and there is no peace in my body. |
7 У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте! |
|
8 I am feeble and miserable; I have groaned because of the despair of my heart. |
8 А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона! |
|
9 O LORD, all my desire is before thee; and my groaning is not hidden from thee. |
9 Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного! |
|
10 My heart is broken, my strength hath failed me; as for the light of mine eyes, it also is gone from me. |
10 Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, — |
|
11 My neighbors and my friends stood aside from my grief; and my kinsmen stood off. |
11 забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь. |
|
12 They also that seek after my life and wish me evil lay hold on me and speak mischievous things and imagine deceits all the day long. |
12 Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла. |
|
13 But I, as a deaf man, heard not; and I was as a dumb man that opens not his mouth. |
13 Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі! |
|
14 Thus I was as a man that hears not, and in whose mouth is no reproof. |
14 Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене! |
|
15 For in thee, O LORD, do I hope; thou wilt answer me, O LORD my God. |
15 |
|
16 Because I said, Hear me, lest they rejoice over me; they scoff at me when my feet waver. |
16 |
|
17 I am prepared to suffer, and my sorrow is continually with me. |
17 |
|
18 I will declare mine iniquity to thee; I will purify myself of my sins. |
18 |
|
19 But mine enemies are strong and alert; and they that hate me wrongfully are multiplied. |
19 |
|
20 They reward me evil for good; they reproach me because I seek after good things. |
20 |
|
21 Forsake me not, O LORD; O my God, be not far from me. |
21 |
|
22 Abide to help me and save me. |
22 |